﻿Спершу, коли ми тільки оселилися, це місце кишіло щурами. Списоносиці перебили мерзотників. Тепер воно кишіть списоносицями. Деколи мені хочеться, щоб було навпаки.
Сокира в подарунок дикому? Гарна справа.
Чому б не віддати йому всі наші сокири, та й мечі на додачу? Аж надто вони деренчать під час їзди. Без них ми доїдемо швидше – аж до пекла.
Як на твою думку, у пеклі теж йде дощ? Може, краще подарувати Крастеру гарну шапку?
Ти можеш не боятися плавати на кораблі, #. Він точно не втопиться, адже на борту немає мене.
Я знаю північний ліс, не хотів би опинитися в ньому вночі.
Дайвін каже, що нам треба навчитися їздити на дохлих конях, як білі блукачі. Одного корму скільки б зберегли — чи багато дохлому коню треба?
Як тільки командири змусять працювати дохлих коней, черга буде за нами. "Едд, — скажуть мені, — смерть більше не привід, щоб лежати без справи — вставай-но, бери спис і виходь вночі на охорону".
Я чую тільки лайно коней, та ще й юшку. Одне на інше схоже, якщо принюхатися добренько.
У нас один брат потонув у вині. Питво було таке собі, і потопельник його не поліпшив.
Не хотів би я, щоб мене вбили палицею. Я бачив людину, яку вдарили палицею по лобі — шкіра зовсім трохи луснула, зате голова роздулася, як гарбуз. Він був гарний собою, а помер - виродок виродком.
Стережіться щурів, #. Вони видають жахливий вереск, якщо наступити на них. Моя мати мала звичай також верещати на мене, коли я був хлопчиськом.
Боги завжди посміхалися Уоту. Навіть коли дикі люди скинули його з Мосту Черепів, він зумів кинутися у глибоку воду. Мертвий, звісно, але не впав на каміння.
Кажуть, що # — саме та людина, кого можна виставити проти цілої армії. # їм в мить всім скрутить голови — великий мисливець.