﻿#title:Нотатки найманця
#author:Невідомий
#types:essos
#
На перший погляд, робітка була простіше нікуди. Ми з Даккезі займалися такими речами тисячу разів. Якомусь ідіоту-асшайцю потрібна охорона для переходу через гори. Чудово. Легкі грошики.

Зрозуміло що він всю дорогу дістає нас цією своєю клятою маскою. От сміху було, коли Даккезі її з нього зірвала і начепила на себе - а він почав погрожувати, що нам не заплатить. Та тільки місця там не такі, щоб поодинці гуляти, це він швидко зрозумів і більше дурниць не балакав.

Загалом, добираємося ми до місця, там він риється в якихось папірцях, щось бурмоче собі під ніс - ніби не ми з Даккезі десяток проклятих скорпіонів прибили, щоб його сюди дотягти, - а потім, без жодного попередження, р-раз. Вдягнув на себе маску і зник. Щойно я його придушити міг однією лівою, як раптом його й слід простиг.

Ми сиділи там з Даккезі і голову ламали, що ж робити. Потім вона барахло почала збирати, щоб додому повертатися, і тут він оп-па, повертається, з маскою в руці. Просить нас не йти, просить почекати, мовляв, він нам за це і платить. Потім знову маску на фізіономію натягує та пропадає. Я й раніше плащі-невидимки бачив, але тут інше - я кілька разів кулаком туди тицьнув, порожньо. Ні в що не влучив.

Потім він знову з'являється, каже, що йому потрібен ще час. Щось там йому треба зрозуміти про інші маски – і знову пропадає. Це було вчора, і мені вже набридло сидіти тут, дуріти і самому собі листи писати. На світанку ми рушимо додому, і клянуся Безмовним богом, якщо він повернеться, я його ножем ткну, щоб більше нікуди не втік. Ми з нього мертвого більше видобутку візьмемо, аніж він нам живий заплатить. Але маску брати не станемо. Нехай валяється тут і гниє, разом із ним і зі скорпіонами.